книга
Господарська діяльність жителів села
(1946 –1980 роки)
Відгріміли останні бої Великої Вітчизняної. Відбудовувати і відроджувати зруйноване господарство було нелегко. Бракувало тяглової сили, реманенту, посівного матеріалу, а найголовніше – дужих чоловічих рук.
І незважаючи на те, що процівці 19 місяців уже працювали в мирних умовах, увесь тягар роботи знову впав на жіночі та дитячі плечі.
Враховуючи наші піщані землі, відродити врожайність довоєнного часу не вдавалося. Не було ні органічних, ні мінеральних добрив. Люди збирали з кожного двору гній, попіл, курячий послід, щоб хоч трішки підгодувати виснажену землю.
На лихо, ще й літо 1946 року видалося сухим і спекотним, і врожай збирали на окремих ділянках менший, аніж посіяли. А тут ще й постанова Ради Міністрів УРСР від 29 вересня 1946 року «Про річні й квартальні господарські плани». Того року видали на трудодень по 200 грамів хліба. Практично селянська праця не оплачувалася, а виживали селяни завдяки присадибним ділянкам, на які ще й нараховувався податок – норми здачі державі м’яса, молока (у кого була корова), яєць. Хто тримав порося, обов’язково мав здавати шкуру. Тому селяни часто приховували від обліку свиней, а коли наставав час забиття тварин, робили це вночі, бо якщо «застукають» або ж хто донесе, тоді карали штрафом. Людей кинули на самовиживання. Так, в Україні в 1946 році вимерло з голоду 369 тис. сільських мешканців, а в 1947-му – 628 тисяч. А тим часом з України в 1946 році вивезли за кордон 1,7 млн тонн зерна (майже по 2 тонни на кожного померлого від голоду). Зокрема, гуманітарну допомогу було надано Польщі – 900 тис. тонн, Чехії – 600 тис. тонн.
Щорічно держава вимагала від місцевих органів влади виконання позик на відбудову і розвиток СРСР. Не став винятком для людей і 1946 рік.
26 квітня 1946 року голова сільської ради тов. Гайдук Тимофій Григорович доводить до кожного колгоспу план реалізації позики. Так, із загальної суми 132000 крб., розподілили:
Колгосп ім. « Сталіна» – 27 000 крб.
Колгосп ім. «Шевченка» – 21 600 крб.
Колгосп ім. «Кагановича» – 26400 крб.
Колгосп «3-й Вирішальний» – 57000 крб.
При цьому, голова повідомляє, що цей план реальний і на протязі 4 днів, після оголошення по радіо, приступити до підписки і готівкою здати в банк. Треба розгорнути широку роз’яснювальну роботу, організувати підбір кращих підпищиків. «Ця,- як сказано головою,- політична робота покладається на нас і ми гордо і чесно повинні виконати її на 100%.».
Фото №54 На фото : Під час обідньої перерви
Іван Данилович Фарбун, прослуживши всю війну на Далекому Сході, повернувся з армії в 1947-му – найважчому повоєнному році. В Процеві було чотири зруйновані війною колгоспи: імені «Шевченка», «3-й Вирішальний», ім. «Сталіна» та ім. «Постишева».
Сьогодні не зберглися документи, що засвідчували б, в яких межах існували ці господарства. Ветерани колгоспного виробництва розповідають, що правління колгоспу ім. Л. Кагановича знаходилося в Салькові, а господарство займало землі від першої лісосмуги, посадженої під вороньківськими землями, по рівчак поблизу Ленінівки. Правління колгоспу ім. «Сталіна» було розташоване в с. Софіївці, а його землі – в другій смузі, колгосп ім. «Шевченка» займав територію у третій смузі («шевченківський шлях»), а процівський колгосп «3-й Вирішальний», територіально найбільший, розпоряджався рештою земель.
На чотири колгоспи працювали тільки три трактори з Бориспільської МТС, та й ті більше були в ремонті, ніж на ходу. «А тому, – згадує І.Д. Фарбун, – орали і сіяли кіньми, волами і навіть коровами. Збирали врожай жінки вручну. У бригадах було по два-три десятки вправних, фізично витривалих жінок-косарів, які косили косами, менш вправні – серпами, вони мінялись з в’язальницями. І тільки частину врожаю збирали кінними жатками-лобогрійками. Молотили молотарками, іноді й ціпами. Провівали обмолочене зерно ручними віялками. Освітлення в хатах – керосиновими лампами та каганцями. В колгоспах люди працювали за «голі» трудодні. Ввесь вирощений урожай ішов, за планом хлібозаготівель, на потреби держави та натуроплату МТС. Доводилося добувати хліб різними шляхами – сам двічі їздив до Західної України, щоб розжитись сякого-такого збіжжя. Добирались товарними поїздами. Пам’ятаю, як сушили влітку цвіт акації, додавали луску гречки і пекли з цієї суміші так звані баладони».
ФОТО № 15 На фото : Батьки- косарі : Прихідько Борис Іванович, Кияшко максим Дмитрович, Безсмертний Ілько Омелькович, Дід Сергусик, Приходько Макар Іванович, Ігнатович Остап , (кличка ) горобей Іван , Безсмертний Архип, Шевченко Григорій , Миро ненко Яків , Іван Кіндратович, Шкара Федось, Шкара Іван Іванович
ФОТО № 2084 та № 2094 На фото : Сини - косарі (Зліва - направо) - Тименко Свирид Зінькович, Тименко Іван, Прихідько Іван Панасович, Тименко Павло Іванович, Прищенко Олексій Андрійович, Кияшко Дмитро Максимович, Литвиненко Микола Гаврилович, Кияшко Василь Максимович, Ігнатович Дмитро Остапович, Кияшко Петро Дмитрович, Тименко Іван Кузьмович, Кияшко Михайло Тимофійович, Прищенко Микола , Шевченко Петро Якович, Вовк Микола Федосьович, Тименко Михайло , Кличка - Бєльчик, Безсмертний Григорій Денисович
Закінчилась війна, та чимало юнаків не повернулися додому, а тому дівчат було набагато більше, і влада встановлює податок за бездітність для осіб, які фізично здатні народжувати, але дітей не мали.
Розповідає Софія Пилипівна Байчас: «У багатодітного подружжя Григорія Антоновича й Агафії Данилівни Кияшків, окрім хлопців, було дві красуні – Ольга і Галина. Ольжин наречений не повернувся з війни. Незаміжня Ольга працювала день у день на колгоспних ланах. Нарахували також і їй податок – «бездітне». Платить було нічим, бо на трудодень майже нічого не видавали. За несплату податку її викликали до сільської ради і попередили: якщо не заплатиш податку, будемо подавати до суду, аби присудили примусову працю. Прийшовши додому, Ольга написала записку: «…як так жити, щоб наді мною насміхалися, то краще лежати в землі». Батьки не встигли запобігти самогубству дочки. Ми були ще дітьми і якраз поверталися зі школи. У мене досі стоїть у вухах те материне голосіння. Ця подія сколихнула все село. А що можна було вдіяти? Така була державна воля».
У селі жив чоловік на ймення Костік, то він склав такого вірша:
Проходила літо боса –
Заробила кіло проса.
На стакани продала –
За бездітне віддала.
ФОТО № 2232 На току . Щойно закінчилася війна.
Годі шукати більш безталанних за українських дівчат повоєнних років. Тогочасний безпаспортний режим не дозволяв сільській дівчині чи юнакові виїхати на проживання або працевлаштування в іншу місцевість. Щоб одержати паспорт, який давав право на вільне пересування територією СРСР, слід було мати вагому причину: виїзд на навчання, наприклад, після семирічки – в технікум (бо ж більшість сільських шкіл не забезпечувало середньої освіти, тому про інститут, безперечно, не йшлося), або одруження з мешканцем міста. Найнадійнішим способом отримати паспорт був вступ до школи фабрично-заводського навчання (ФЗН), а потім – дезертирство звідти. Однак, такий вчинок нерідко карався державою, аж до позбавлення волі. Всі ті, кому не вдавалося одержати паспорт, були приречені на підневільне існування. Виснажлива ручна праця в колгоспі спричинювала швидке старіння сільських жінок, а відсутність належного медичного обслуговування, призводила до хвороб та високого рівня смертності. Питання видачі лікарняних по хворобі взагалі не стояло, і якщо жінка, наприклад, занедужала і не виробила встановлений державою «мінімум трудоднів», то передбачалася навіть кримінальна відповідальність.
ФОТО № 2200 На фото : Механізатори Процівського відділку зліва - направо )- Байчас Олексій Федорович, Байчас Михайло Степанович, Іванютін Сергій Фокович, Сергієнко Трохим
Другий ряд- Опрощено Іван Каленикович, Кияшко Михайло Степанович, Біло шапка Іван Павлович ,Семешко Іван, Сагайдак Михайло Кузьмович, Мироненко Іван Якович, Шкара Микола, Кияшко Олексій Федорович, Шкара Григорій Іванович, Прихідько Володимир Борисович, Безкрилий Микола Васильович, Розумний Іван Григорович
Лише на початку 60-х років ХХ століття в селах ввели паспортну і грошову систему замість натуральної оплати праці в сільському господарстві. Це рішення було ухвалене не тому, що комуністична партія і радянська держава раптом усвідомили своє негуманне ставлення до селянина, а тому, що за півтора десятиліття після війни відновилась народжуваність на селі. Тут утворився надлишок робочої сили, а в промисловості, особливо у великих індустріальних містах, відчувався брак трудових ресурсів.
Матеріальні можливості процівських господарств та продуктивність праці колгоспників не сприяли бажаному розквіту колективного господарювання. Обласне керівництво доручило фахівцям внести пропозиції щодо поліпшення ефективності роботи колгоспів с. Проців.
Висновок, підготовлений начальником Київського обласного управління сільського господарства Савченком і начальником управління землеустрою і сівозмін Сіденком, констатував: «Колгосп ім. Сталіна має 378 гектарів орних земель при навантаженні на одного працездатного 1,89 га і на одиницю живої тяглової сили – 10 гектарів.
Загальні збори колгоспників 30.01.1950 року в присутності 209 членів від загальної кількості 248, що складає 84,2%, постановили об’єднатися в один колгосп з колгоспом ім. Кагановича.
Колгосп ім. Кагановича має 353 гектари орних земель при навантаженні на одного працездатного 2,43 га і на живу тяглову одиницю – 11,7 га.
Збори 140 членів, при 178 по списку, постановили об’єднатися з колгоспом ім. Сталіна.
В об’єднаному колгоспі буде 1731 гектар орних земель при навантаженні на одного працездатного 2,12 га, а на одиницю живої тяглової сили припадатиме 10,75 га. Земельний масив колгоспу ім. Кагановича розташований вузькою смугою вздовж земель колгоспу ім. Сталіна і черезполосно від населеного пункту, де проживають колгоспники колгоспу ім. Кагановича».
Аналогічний висновок з пропозицією про об’єднання був підготовлений по колгоспах ім. Шевченка та ім. Жданова.
І от 2 лютого 1950 року виконком Бориспільської ради народних депутатів ухвалив рішення про об’єднання господарств, а 14 березня, заслухавши доповідь голови Бориспільського райвиконкому т. Барташа, Київська обласна рада затвердила це рішення.
Відтоді у Процеві функціонувало два господарства – колгосп «Зоря» і колгосп ім. «Жданова». З’явилася краща можливість оснащувати виробництво технічними засобами.
Читачеві буде цікаво дізнатися, що лише в 1951 році вперше в колгоспах Процева збирали хліб двома комбайнами і косарками, на той час було вже 5 машин. На сесії сільської ради від 4 липня 1951 року голова колгоспу ім. «Жданова» Іван Миколайович Шкара доповідав про підготовку до жнив і хлібоздачі. І відрадно відзначити, що це вперше в повоєнний час так чітко поставлено це питання і прийнято конкретні рішення, а саме:
1. По всіх бригадах провести збори з питань хлібоуборки і хлібоздачі. Забезпечити вихід всіх колгоспників на роботу.
2. Уборку хліба проводити вибірково, починаючи із зрілості хлібів на всьому масиві.
3. Молотьбу і скирдування соломи проводити з таким розрахунком, щоб не було розриву між косовицею і скирдуванням.
4. На період хлібоуборки забезпечити бригади гарячим харчуванням, своєчасно забезпечувати колгоспників водою.
5. Організувати підвіз колгоспників на поле і з поля автомашиною.
6. Посилити охорону хлібного поля та агрегатів надійною охороною з числа кращих колгоспників.
7. Заступнику голови повністю забезпечити бригади наочною агітацією, організувати читку газет, проведення бесід і випуск польовок.
8. Начальнику пожежної дружини посилити круглодобову охорону села і полів.
Із протоколів засідання виконкому, яке відбулося 24. 07. 1951 року, дізнаємося і про те, хто з багатодітних родин був удостоєний різних відзнак. Так, нагородили:
Безсмертну Марію Пилипівну – орденом «Материнська слава» ІІІ ст. (9 дітей)
Тименко Ліду Степанівну – орденом «Материнська слава» ІІІ ст. (7 дітей)
Білошапку Зінаїду Дмитрівну – орденом «Материнська слава» ІІІ ст. (7 дітей)
Коломієць Ганну Семенівну – медаллю «Материнства» І ст. (5 дітей)
Байчас Марію Василівну – медаллю «Материнства» І ст. (6 дітей)
Сергієнко Палажку Дмитрівну – медаллю «Материнства» ІІ ст. (5 дітей)
Кудрю Марію Панасівну – медаллю «Материнства» ІІ ст. (5 дітей)
Безсмертну Катерину Миронівну – медаллю «Материнства» ІІ ст. (5 дітей)
Тименко Уляну Онисівну – медаллю «Материнства» ІІ ст. (5 дітей)
Кияшко Лукерію Євдокимівну – медаллю «Материнства» ІІ ст. (5 дітей)
Мусієнко Анастасію Кіндратівну – медаллю «Материнства» ІІ ст. (5 дітей)
Куценко Одарку Іванівну – медаллю «Материнства» ІІ ст. (5 дітей)
Фото №2207 На фото : Під час збирання помідорів. Зліва направо- Яхній Галина, Тулюпа Ольга, Череватенко Євдокія, Безсмертна Ніна, Ткаченко Галина, Опрощено Параска
Як домовклів меч висіла над селянами позика і в 1952 році. На засіданні виконкому, яке відбулося 15. 05. 1952 року, прибув уповноважений з району тов. Шпак і повчав депутатів та голів колгоспу, як забезпечити план виконання позики, зокрема готівкою. Нікого тоді не цікавило, як живе людина, скільки отримує, чи може забезпечувати свою родину.
Уповноважений з району докоряє, що місцеві уповноважені зовсім припинили роботу, а дехто зриває план виконання позики. Так, наприклад, Іван А. Савон, Іван М. Кудря, які в підписних листках більшу суму переправили на меншу.
Йому зауважує голова колгоспу Куценко: колгосп грошей майже не має і реалізувати нема чого. Залишається один вихід – «приступити до переробки конопель і реалізувати їх, тоді ми зможемо виплатити людям зарплату на трудодні і за телята».
Проте голова сільської ради заперечує, що виконати план з позики можна. Ухвалюють рішення: за два – три дні зібрати готівкою не менше 75% від суми підписки, а колгоспникам негайно зайнятися коноплями і здати їх державі. Виручені кошти повністю витратити на розрахунок з колгоспниками.
Читаючи протоколи сесій та засідань виконкомів Процівської сільської ради, натрапляємо на нові прізвища керівників виробничих галузей, виконавців, яким доручалося поліпшити стан справ у колективних господарствах села.
Двадцять років спливло від часу організації колгоспів, однак і в 1953 році не вдається налагодити дисципліну в колгоспах, люди не виконують нарядів, бо місяцями на трудодні нічого не отримують, і хоч як це абсурдно не звучить, але за свою працю бувають ще й винні колгоспу. Так, на засіданні виконкому від 26. 04. 1953 року слухалося питання дисципліни в колгоспі (звітував голова колгоспу т. Шорський Михайло Модестович). Він, зокрема, наголосив, що не виконуються наряди бригадирами, правлінням, кожен дбає насамперед за своє.
Ухвалюють такий режим роботи в господарствах: з 8-ї до 19-ї год., перерва на обід – з 12-ї до 13-ї. Окрім того, ставиться питання про виключення з колгоспу порушників дисципліни.
ФОТО № 2238 НА фото : В першому ряду (зліва) - Білошапка І.А., Шорський М.М. - голова колгоспу , Розумний Г.І.
В другому ряду (зліва) - Безсмертний Ф.Т., Іванютін С.Ф., Кияшко П.Д., Кияшко С.Х.
І ось, нарешті, вдається в протоколі засідань виконкому за 1954 рік відшукати цифри, що свідчили про розвиток тваринництва. Так, на сесії ради слухається питання про виконання плану у галузі тваринництва, ремонт тваринницьких приміщень і підготовка до зими.
З доповіді голови колгоспу тов. Шорського наводимо дані:
ПЛАН ВИКОНАННЯ
1. ВРХ – 811 741
Із них корів – 219 208
2.Коней – 120 124
3.Свиней – 450 452
4.Овець – 540 557
5. Птиця –2100 2300
Виступили: Шкара Іван Миколайович, Гайдук Михайло Панасович, Байчас Кирило Євтухович, голова сільської ради тов. Чайчевський, які вказали на необхідність дотримання раціону годівлі ВРХ, більше заготовити кормів, раціонально використовувати їх. А найголовніше – контролювати роботу кожного підрозділу, посилити відповідальність спеціалістів і правильно підібрати працівників на ферму. Одночасно зобов’язують будівельну бригаду (бригадир Ніжинський Микола Федорович) до 15 жовтня відремонтувати всі тваринницькі приміщення.
Наводить на роздуми протокол сесії сільської ради від 15 жовтня 1959 року, з якого дізнаємося про виконання соціалістичних зобов’язань колгоспами «Зоря» та ім. «Жданова», що діяли на той час на території ради.
З виступу голів колгоспів Михайла Модестовича Шорського та Сергія Фоковича Іванютіна бачимо, що виконати взяті зобов’язання не вдалося, бо були несприятливі кліматичні умови, особливо це позначилося на врожайності зернових. Голова колгоспу ім. «Жданова» С.Ф. Іванютін наводить такі невтішні дані:
Зернових з плану – по 10 ц з га – виконано – 6,5 ц
Пшениці з плану 11 ц з га – виконано – 8,5 ц
Жита – 9 ц з га – виконано – 5,6 ц
Зеленої маси – 300 ц з га – виконано – 205 ц з га
Картоплі – 110 ц з га – виконано – 105 ц
По тваринництву:
З планових 640 голів ВРХ – маємо 610
Мати на 100 га – 33 голови, маємо – 27,5
Корів на 100 га при плані 11 голів – лише 8,5
Свиней при плані 350 штук – маємо 320
Вівців при плані 240 штук – маємо 400
Молока мали надоїти на кожну фуражну корову по плану 2500 л, фактично маємо – 2350 л.
Голова колгоспу «Зоря» М.М. Шорський сповістив, що соціалістичні зобов’язання в галузі тваринництва господарство виконало: надій молока на корову при плані 2500 становить 2600 літрів.
В обговоренні виступів голів колгоспів взяли участь члени виконкому: Ніжинський Микола Федорович, Прищенко Олексій Андрійович, Спис Яків Андрійович та голова сільської ради Шкара Іван Миколайович. Він запропонував залучити всіх депутатів, радянський актив до проведення масово-політичної роботи серед населення, спрямованої на глибоке роз’яснення рішень ХХІ з’їзду КПРС, завдань семирічного плану і заходів з підготовки до гідної зустрічі червневого Пленуму ЦК КПРС.
ФОТО № 2212 На фото Доярки Процівської ферми. (Зліва )- Шевченко Параска Вавилівна, Кияшко Галина Іванівна , Панасенко Марія Антонівна, Кяшко Ольга Андріївна,Кияшко Ніна Юрківна
У другому ряду _ Тименко Галина Трохимівна, Безсмертна Софія Федорівна, Сергієнко Галина Архипівна, Безсмертна Марія Павлівна
Уважно перечитуючи протокол виконкомів та сесій рад, бачимо за скупими документами людей, які творили історію Процева (тож ширше подаємо матеріали сесій). Так, на засіданні сільської ради від 17 березня 1960 року слухалося питання: «Про стан підготовки колгоспів до весняної посівкомпанії». Доповідають голова колгоспу тов. М.М. Шорський і агроном – Марія Сергіївна Ігнатович. Голова колгоспу відмітив, що колгосп «Зоря» в цілому до посівної компанії майже підготувався, а саме: посівний матеріал з плану 350 центнерів очищено увесь і доведений до І і ІІ класу, тракторний парк відремонтований повністю, комбайни також, необхідно придбати деякий причепний інвентар. Дуже погане становище з возами, треба оковувати колеса. Вивозка гною проходить погано, з плану 2900 тонни вивезено лише 900 тонн, а місцевих добрив – торфу з плану 8000 т – вивезено тільки 2, бо немає торфопогрузчика. Пройшла комплектація бригад, закріплені площі за ланками. Ранньої картоплі завезли на яровизацію 25 тонн, треба завезти ще 10 тонн. Підживили 30 га пшениці, мало маємо міндобрив. Ґрунти наші бідні і потребують багато підкормки.
А ось виступ головного агронома колгоспу ім. Жданова Марії Сергіївни Ігнатович: «Посівний матеріал колгоспу очищений, за винятком кукурудзи, Відремонтовані всі трактори, борони, барки і готові до виходу в поле. Добрив на поля з плану 4200 т вивезено 4215 т, торфу з плану 8500 т – вивезено 2400 т. Завезено 86 т мінеральних добрив (калійних, азотних і фосфорних), але підживляти зараз ще не можна.
Картопля яровизується вся в ящиках. Завезена органо-мінеральна суміш 350 т – це підкормка під овочі і перець.
ЗАПИТАННЯ: до голови колгоспу «Зоря» т. Шорського:
- Що робиться в колгоспі з парниками?
ВІДПОВІДЬ: сіємо в цьому році 20 га овочів, 5 га ранньої капусти, 5 га огірків, 1 га перцю, 5 га пізньої капусти, 4 га помідорів. У парниковому господарстві розсада розпікірована, думаємо провести яровизацію цибулі і моркви.
ЗАПИТАННЯ: до голови колгоспу «Зоря» т. Шорського:
- За скільки днів проведете весняну сівбу?
ВІДПОВІДЬ : Думаю, закінчимо за 10 робочих днів, будемо просити гусеничного трактора, щоб швидше закрити вологу.
ЗАПИТАННЯ : до головного агронома колгоспу ім. Жданова:
- Яка площа посіву кукурудзи і скільки є зерна ?
ВІДПОВІДЬ: 160 га на зерно і 140 га на силос, а зерна зовсім ще немає, треба 48 центнерів.
Фото № 2219 На току На передньому плані Тименко Марія Федорівна
У виступах Івана Даниловича Фарбуна та Івана Кузьмича Тименка відчувається вболівання за колгоспників. Вони говорять про необхідність якісного гарячого харчування працівників, вивезення картоплі з хати (приміщення під яровизацію), щоб там люди могли перепочити. Голова колгоспу ім. Жданова А.Г. Оніщак доповів, що його колгосп добре підготовлений до виходу в поле.
Виступаючі критикували правління колгоспу «Зоря» за відсутність посівного матеріалу гречки та кукурудзи. Треба не чекати, поки його дадуть, а самим проявляти ініціативу. Приміром, запланували посадити 47 га овочів, а для цього потрібно 1400 рам, у колгоспі є лише 450. Мало солом’яних маток, слід залучити до цієї справи колгоспників, щоб кожен виплів по дві матки. Над цим питанням колгоспу «Зоря» треба було працювати ще з січня.
У виступі секретаря парткому колгоспу ім. Жданова М.А. Рожко прозвучала стурбованість з приводу незадовільної роботи лекторів, агітаторів у бригадах та ланках господарства.
ФОТО № 2227 На фото : Доярки ферми Софіївка :Усик В.Г. , Карпенко М.М., Розумна О.П., Глоба Є.Л, Яхній Г. М.
Аналізуючи протоколи сесій сільради за 1961 рік, помічаємо такий парадокс: колгоспники працюють більше, а справи ідуть гірше. Так, якщо в 1959 р. надій на корову становив 2500 літрів молока, то в 1961 році (за протоколом сесії ради від 23 листопада 1961 року) надої на фуражну корову в колгоспі «Зоря» (з доповіді голови колгоспу т. Шорського М.М.) – усього 1465 л, а за планом має бути 2000 л. При плані виробити на 100 га угідь 50 ц м’яса – є лише 22 ц.
Голова колгоспу ім. Жданова тов. Кобезький Л.М. доповів, що мали виробити 180 ц молока на 100 га угідь, а фактично виробили 165, це 1845 літрів на корову. Вироблено 38 ц м’яса при плані 50 ц на 100 га угідь.
Основною причиною невиконання планів, як відзначали доповідачі, є хвороба тварин на туберкульоз.
Депутат сільської ради Петро Васильович Браніцький піддав гострій критиці роботу правлінь обох колгоспів. Він вказав на неякісний корм, брак соковитих кормів для корів, відсутність соцзмагання між доярками, не підводяться підсумки, не аналізуються справи, не поновлюються стада, не думаємо і за кадри.
І ось у житті Процева настають кардинальні зміни, які призведуть його до стану неперспективного села. У 1963 році в країні відбулася реорганізація структури сільськогосподарського виробництва. Навколо великих індустріальних центрів, для надійного забезпечення їх населення продовольством, були утворені трести овоче-молочних і м’ясо-молочних радгоспів. Для цього всі навколишні колгоспи, не питаючи згоди в їхніх членів, перетворили на радгоспи. Колгоспи Процева, на жаль, не стали винятком.
У 1963 році на базі Ревного, Процева, Мартусівки та Ленінівки створюється нове господарство – радгосп «Ждановський». Його директором стає голова колгоспу ім. Жданова Л.М. Кобезький.
( ФОТО №1840 На фото: Кобезький Л.М. з дружиною
У Процеві формуються дві бригади, керуючим першим відділком призначають Михайла Васильовича Безсмертного, а другим – Івана Даниловича Фарбуна.
Можливо, після такої реорганізації стало краще жити колгоспникам, різко зросла продуктивність їхньої праці? На жаль, ніяких істотних зрушень не сталося. Про це говорить керуючий 2 відділком Сергій Фокович Іванютін на сесії сільської ради від 7 травня 1965 року. Він знову вказує на низьку трудову дисципліну, люди більше працюють на своїх присадибних ділянках, а є й такі, які мають по 1 – 2 дні виходу на роботу за місяць.
Такі невтішні показники демонструє і бригадир 2 відділку М.Ф. Кармаза.
Стурбований станом справ і директор радгоспу М.М. Стельмах, якого запросили на засідання сесії. Сюди ж викликали і працівників, які пояснюють, що хворіють, але лікарняних довідок не мають. Директор погрожує тим, хто не прийшов, штрафом по 5 крб, буде виданий наказ про переведення деяких недисциплінованих у сезонні працівники, а з деякими прийдеться розпрощатися.
До кожного радянського свята трудівники беруть підвищені соціалістичні зобов’язання. Так, керуючий 1 відділком М.М. Шорський на сесії сільської ради 19. 05. 1967 року відзначає, що робітники 2 відділку до 50 річчя радянської влади взяли підвищені соц. зобов’язання і виконують їх з честю. Так, план на 1 квартал надоїв молока – 232180 кг, а виконано 232620 кг. Заплановано приріст молодняка 380 грамів, а фактично маємо 410 г. Кращі доярки – Карпенко Галина Саківна, яка надоїла на фуражну корову за 4 місяці по 714 літрів молока, доярка Розумна Ольга Павлівна за 4 місяці надоїла на корову по 784 літрів молока. Квартальний план продажу молока виконано.
Урожай зернових на відділку становив 22 ц з га.
Виростили зеленої маси кукурудзи по 300 ц з га
овочів – по 120 ц з га
картоплі – по 110 ц з га
Поряд з цим керуючий вказує на дефіцит робочої сили на фермі, де працюють 8 доярок і дві телятниці із Західної України. Місцевих працівників на фермах не вистачає.
Фото № 1 - На фото : Ланка- під час перерви. Зліва направо) - Безсмертна Софія, Кияшко Параска, Тименко Ольга, Іогансон Ольга
Другий ряд - Безсмертна Варвара, Прихідько Марія Павлівна, Прихідько Марія Макарівна
Подібна ситуація спостерігається і в рільництві. На засіданні виконкому сільської ради, що відбулося 23. 12. 1969 року, механік відділку № 2 Сергій Фокович Іванютін загострює це питання: «оскільки відсутні кадри, ремонт техніки проводиться під відкритим небом, нема запчастин, з 15 тракторів відремонтовано лише 3 гусеничних, з МТЗ - 5».
Яка ж техніка працювала на землях відділків № 1 та № 2 с. Процева? Відділок № 1 (механік – Тименко М.П.): плугів – 7, культиваторів – 4, борон – 75 штук, сцепок – 3 і один комбайн, 2 картоплесаджалки.
Відділок № 2 : тракторів – 15, гусеничні трактори – 4, картоплесаджалки – 2, комбайни – 2, сцепок – 4, борон – 62.
У 1970 році знову в Процеві відбувається реорганізація. На сесії сільської ради 10. 01. 1970 року директор радгоспу «Ждановський» тов. Оленич М.М. повідомляє про злиття двох відділків в один на чолі з керуючим Шорським Михайлом Модестовичем. І знову гостро стоїть питання трудової дисципліни. Директор радгоспу звертається до депутатів з пропозицією провести роз’яснювальну роботу на округах, а також обміряти городи тих робітників, які погано працюють у господарстві, і відрізати їм земельні наділи.
З інтересом читаємо матеріали сесії сільської ради від 1. 08. 1971 року. Депутат Михайло Васильович Безсмертний звертається з пропозицією до директора радгоспу «Жданівський» стосовно будівництва житла, спорудження дитячого садочка, їдальні, ремонту доріг, оскільки с. Проців не підлягає переселенню в зв’язку з будівництвом Канівської ГЕС.
Депутат Софія Федорівна Шкара піддала критиці розпорядження директора про преміювання 25% надбавки механізаторам, що вирощують картолю, тоді як жінки, які садять, перебирають, зберігають насіннєвий матеріал, не отримали нічого. Керуючий відділком тов. Шорський відзначив добру роботу механізаторів: Сагайди Михайла Кузьмича, Шмигуна Івана Івановича, Шкари Григорія Івановича, а серед доярок виділив Стародуб Катерину Микитівну, Мороз Парасковію Іванівну, Кияшко Ніну Юрківну, серед телятників – Глобу Євдокію Ларіонівну, яка добилася приросту живої ваги по 1208 грамів на добу, Тименко Варвару Антонівну – по 556 г, Савона Дмитра Михайловича – по 717 грамів.
ФОТО № 2231 На фото : На екскурсії у Києві передовики виробництва радгоспу «Ждановський»
Матеріали сесії від грудня 1972 року дають повнішу характеристику життя сільської громади в усіх виробничих сферах і виконання завдань дев’ятого п’ятирічного плану. Які завдання поставили перед собою процівці і як вони з ними впоралися?
Так, вирощено зернових по 28,3 ц з га
овочів – 2605 тонн
картоплі – 2700 тонн
Надоєно на фуражну корову – 2700 літрів
Продано державі молока – 2612 тонн
м’яса – 111 тонн
Додатково освоєно земель – 3 га
Закуплено в населення:
м’яса – 843 ц, молока – 358 ц, картоплі – 47,2 т
ШКОЛА
У Процівській восьмирічній школі навчаються 252 учні, працюють три групи подовженого дня, в яких 110 дітей, вечірнім навчанням охоплено 18 осіб. Планом на 1973 рік передбачено асигнування на суму 9865 крб.
ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я
Протягом року прийнято амбулаторно 5094 особи, вдома – 1253. Торік використано на охорону здоров’я 4235 крб.
На 1973 рік заплановано 4 посади медичних працівників.
БІБЛІОТЕКА
У бібліотеці значно зріс книжковий фонд, кількість читачів досягла 1000.
На 1973 рік додається півставки технічного працівника.
Бюджетом на 1973 рік передбачено асигнувань на бібліотеку 1793 крб., на клуб – 1734 крб.
ТОРГІВЛЯ
У 1972 році зроблено капітальний ремонт у продуктовому магазині в центрі села, відремонтовано промтоварний магазин.
Усі 5 торгових точок кадрами забезпечені, працюють 2 ларьки (Кобзар Г.Й., Петрук Г.Г.). План товарообігу виконано (599 тис. крб.), зокрема по магазинах:
Магазин № 32, зав. маг. Макарова Г.О. – 53,7 тис. крб.
Магазин № 33, зав. маг. Гайдук В.Ф. – 192,1 тис. крб.
Магазин № 3, зав. маг. Нечай М.Й. – 105,5 тис. крб.
Магазин № 35, зав. маг. Браніцкий П.В. – 144 тис. крб.
Ларьок № 10, зав. маг. Кобзар Г.Й. – 67 тис. крб.
Ларьок № 11, зав. маг. Петрук Г.Г. – 36 тис. крб.
З часом зміцнішала і матеріально-технічна база радгоспу. У 1950-ті до садиб сільських мешканців підведено електропостачання, почалася масова механізація виробничих процесів як у тваринництві, так і в рослинництві. Вперше на Бориспільщині був запроваджений погодинний графік у тракторній бригаді Семена Фарбуна з нашого Процева. Згодом його досвід поширився в усіх бригадах Бориспільської і Рогозівської МТС.
Відбулися значні зміни і в тваринництві: встановлювалися водонапірні башти, монтувалися автонапувалки, прокладалися водогони, з’явилися доїльні апарати, будувалися кормокухні. Радгоспи закуповував нову сільськогосподарську техніку.
Підвищувалася продуктивність праці, зросла оплата робітникам радгоспу.
Змінилося й обличчя села. Поліпшився добробут колгоспників, з’явилося більше автомобілів, мотоциклів, телевізорів, різної побутової техніки. Люди почали зводити добротні будинки.
Життя Процівської громади стабільно вирівнювалося: селяни знаходили своє покликання в сільськогосподарському виробництві, про що свідчить потяг молоді до навчання в сільськогосподарських навчальних закладах, бажанні отримати робітничу професію механізатора широкого профілю тощо.
Для багатьох мешканців Процева мала батьківщина стала центром земного і духовного тяжіння. Та, на жаль, загальнодержавний експеримент у створенні нових виробничих відносин на селі звів нанівець громадські старання процівців, та й селян усієї України.